​

 

Інтерактивні методи навчання можуть бути пов’язані з роботою студентів у групах (парах). Це полегшує процес навчання, урізноманітнює його, робить приємнішим, оживляє атмосферу в аудиторії, часто дає несподівані ефекти в роботі зі слабшими студентами. Студенти, які здобувають знання і вміння активно, є більш самостійними, критичними, легше формулюють і висловлюють свою думку, охочіше і відвертіше беруть участь у виступах. Майже всі інтерактивні методики вимагають від викладача додаткової підготовки, ретельно продуманого кожного етапу. Але можна впевнено сказати, що затрачені зусилля виправдовуються.

Навіщо активізувати студентів? Бо потрібно навчати їх цікаво, швидко, практично, сучасно, ефективно, давати міцні знання.

Кожен викладач, готуючись до заняття, відповідає на запитання:

• Хто?

• Що?

• Де?

• Коли?

Методичні рекомендації щодо підготовки занять за інтерактивними технологіями

Правила організації інтерактивної роботи студентів на занятті:

1. До роботи повинні бути залучені різною мірою всі студенти групи.

2. Необхідно дбати про психологічну підготовку студентів. Корисними є: різноманітне та постійне стимулювання студентів за активну участь у роботі, надання можливості для самоорганізації та ін.

3. Тих, хто навчається в інтерактивні, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.

4. Приміщення має бути спеціально підготовленим. Студенти повинні мати змогу легко пересуватися під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.

5. Під час заняття необхідно дотримуватись регламенту та процедури, проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.

6. Уважно ставитися до студентів під час формування груп.

7. На одному занятті бажано застосовувати 1-2 інтерактивних прийоми роботи.

8. Під час підготовки питань викладачу необхідно продумувати різні варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності заняття.

Заняття мають захоплювати студентів, пробуджувати і них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість студентів значною мірою залежать від умінь і стилю роботи конкретного викладача.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури занять, яка в основному, складається з п’яти елементів:

• мотивація;

• оголошення, представлення теми й очікуваних результатів;

• надання необхідної інформації для розв’язання завдань;

• інтерактивна вправа - центральна частина заняття;

• підбиття підсумків, оцінювання результатів заняття.

Розглянемо кожен із цих елементів інтерактивного заняття грунтовніше.

Мотивація

Мета етапу - сфокусувати увагу студентів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає змогу студентам усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати іншу (після попереднього заняття) дисципліну, що перед ними інший викладач і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему, яку планується засвоїти з студентами, відповідно до фундаментальних положень психолого-філософського пізнання, можна реально вважати засвоєною, якщо вона стала основою для розвитку в суб’єкта власних новоутворень: у його когнітивній сфері, свідомості, емоційно-ціннісній сфері тощо. Отже, суб’єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особисту, власну зацікавленість, усвідомлювати, що й навіщо він зараз робитиме. Без виникнення цих мотивів учіння, мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання.

З цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у студентів здивування, інтерес до змісту знань, процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ і подій. Це може бути й коротка розповідь викладача, і бесіда, і демонстрування наочності, і нескладна інтерактивна технологія („мозковий штурм”, „мікрофон” тощо). Мотивація чітко пов’язана з темою заняття, вона психологічно готує студентів до її сприйняття, налаштовує їх на розв’язання певних проблем. Як правило матеріал, що пропонується для обговорення студентам під час мотивації, наприкінці підсумовується, стає „містком” для представлення теми заняття. Цей елемент заняття має займати не більше п’яти відсотків часу заняття.

Оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів.

Мета - забезпечити розуміння студентами змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на занятті, чого від них чекає викладач.

Часто буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх студентів. Щоб визначити для себе майбутні результати заняття, студенти інколи мають озвучити своє особисте ставлення до суті та структури вибраних способів навчальної діяльності, спланувати свої дії щодо засвоєння та застосування інформації, передбачених темою. Без чіткого й конкретного визначення й усвідомлення студентами результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на заняттях із використанням інтерактивних технологій, вони можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності не пов’язану з навчальною дисципліною.

Таким чином, формулювання результатів викладачем під час проектування заняття є обов’язковою процедурою. В інтерактивній моделі навчання це надзвичайно важливо, оскільки побудова технології навчання неможлива без чіткого визначення дидактичної мети. Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати становлять 90% успіху.

Досягнення результатів у інтерактивній моделі навчання передбачається шляхом залучення студентів до комунікативно- пізнавальної діяльності. Приступаючи до її виконання, вони повинні розуміти, для чого прийшли на заняття, чого їм треба прагнути, як будуть перевірятись їхні досягнення.

Для того, щоб почати з студентами спільний процес руху до результатів навчання, у цій частині інтерактивного заняття необхідно:

• назвати тему заняття або попросити когось із студентів прочитати її;

• якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, звернути на це увагу студентів;

• попросити когось із студентів оголосити очікувані результати за текстом посібника або за записом викладача на дошці, зробленим заздалегідь, пояснити необхідні, якщо йдеться про нові поняття, способи діяльності тощо;

• нагадати студентам, що наприкінці заняття ви будете перевіряти, наскільки вони досягли запланованих результатів, а також пояснити, як ви будете оцінювати їхні досягнення в балах.

Надання необхідної інформації

Мета етапу - дати студентам достатньо інформації для того, щоби на її основі вони могли виконати практичні завдання за мінімально короткий час. Це може бути лекція, ознайомлення з роздатковим матеріалом, опанування інформації за допомогою ТЗН або інших видів наочності, застосування НІТ. Для економії часу на занятті, для досягнення максимального ефекту заняття можна давати студентам інформацію заздалегідь для попереднього ознайомлення в домашніх умовах.

Інтерактивна вправа - центральна частина заняття.

Мета етапу - засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів заняття. Обов’язковими є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

• інструктування - викладач розповідає учасникам про мету вправи, правила виконання, послідовність дій і кількість часу, що відводиться на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло учасникам (3-5 хв);

• об’єднання в групи та (або) розподіл ролей (2-3 хв);

• виконання завдання, при якому викладач виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці один з одним (20-30 хв);

• презентація результатів виконання вправи (5-10 хв).

Рефлексія результатів студентами

Мета етапу - усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення або із застосуванням інших прийомів (10-15 хв).

Рефлексія є природним невід’ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на занятті. Вона дає змогу студентам і викладачу:

• усвідомити, чого вони навчились;

• пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві уявлення проте, що вони думали і що відчували, коли вперше зіткнулись із тією чи іншою навчальною технологією. Це допомагає їм чіткіше планувати свою подальшу діяльність уже на рівні застосування технологій у пізнавальній діяльності та в житті;

• оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу, спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання;

• порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших, інколи скоригувати певні позиції;

• як постійний елемент навчання привчати людину рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи та прогнозуючи подальші кроки.

ПРИЙОМИ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови активної взаємодії всіх студентів у процесі співнавчання та взаємонавчання , де студенти розуміють що вони роблять і для чого. Основними формами роботи на інтерактивному заняття є групові, у ході яких студенти спілкуються. Правила роботи в малих групах передбачають розподіл ролей і чітке виконання обов’язків учасниками, до складу яких входять: головуючий, секретар, доповідач, посередник. Спікер зачитує завдання групі, організовує порядок його виконання, пропонує учасникам висловитися по черзі, заохочує до роботи, підбиває підсумки роботи, за згодою призначає доповідача. Секретар веде записи результатів роботи групи, допомагає доповідачу готувати повідомлення. Посередник стежить за часом, заохочує членів групи до роботи. Доповідач висловлює думку, до якої дійшла група, доповідає про результати роботи.

До прийомів інтерактивного навчання належать такі:

Акваріум

Учасники об’єднуються у групи по 4-6 осіб та ознайомлюються із завданням. Одна з груп займає місце в центрі аудиторії, отримує інструкцію щодо проведення групової дискусії: „Прочитайте завдання вголос; обговоріть його в групі, за 3-5 хв. дійдіть до спільного рішення або підсумуйте дискусію”. Після завершення відведеного часу група повертається на місце. Коротке обговорення того, що почули всією аудиторією: чи погоджуєтеся ви з думкою даної групи? Чи була ця думка достатньо аргументованою? Потім інша група займає місце в центрі кола. Наступна група може обговорювати інше питання або іншу проблему.

Рефлексія: для чого ми це робили? Як себе почуваємо?

Коло ідей

Метою прийому є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення:

• викладач ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в групах;

• після того, як вичерпався час обговорення, кожна група представляє лише один аспект проблеми, що обговорювалася;

• групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано всі варіанти відповідей;

• під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей;

• узагальнюються висловлені думки, робляться підсумки.

Мозковий штурм

Метод розв’язування проблеми за обмежений час. Послідовність дій може бути такою:

Крок 1. Вступ. Формулювання проблеми. Постановка завдань, визначення терміну обдумування пропозицій.

Крок 2. Висловлення суджень, ідей. Реєстрація ідей на дошці.

Крок 3. Обґрунтування своєї ідеї тими, хто її висловив. Загальна дискусія навколо представлених ідей (правильність, доцільність, оригінальність). Вибір найкращої ідеї.

Крок 4. Обґрунтування остаточного вибору. Підбиття підсумків заняття.

Метод „прес"

Використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання та необхідно чітко аргументувати позицію з проблеми, переконати інших у правоті. Алгоритм виступу доповідача має бути чітким і включати:

1. Позицію „Я вважаю, що ...” (висловлення думки, пояснення точки зору).

2. Обґрунтування - „... тому, що ...” (наводиться причина

появи цієї думки, доказу на підтримку пропозиції)

3.Приклад - фраза продовжується „... наприклад ...” і

наводяться факти, що підтверджують думку, позицію.

1. Висновки - „Отже, я вважаю, що ...” (висновок з того, про

що йшла мова).

Мікрофон

Метод дає можливість кожному висловити свою думку з приводу чогось. Правила проведення такі: говорити має тільки той, у кого „символічний мікрофон”, висловлені думки не оцінюються і не коментуються, під час виступу ніхто не має права перебивати, перепитувати.

Ажурна пилка

Прийом, що заохочує до навчання один одного, дає змогу засвоїти значну кількість інформації за обмежений час. Студенти повинні підготуватися до роботи в таких групах: домашній - члени якої отримують завдання, удома добирають інформацію, засвоюють та обговорюють її у групі; експертній, утвореній у аудиторії викладачем із студентів - представників із кожної домашньої групи, що розробляла дану тему. Завдання полягає в тому, що кожному представнику домашньої групи треба повідомити присутнім про свою тему, з членом групи обговорити всі відповіді, узагальнити їх і зробити висновок.

Ток-шоу

Застосовується для залучення студентів до діяльності з набуття вмінь публічно виступати. Планом передбачається:

            1.Оголошення теми дискусії.

            2.Пропозиція висловити думку окремим студентам, які готувалися до дискусії із запропонованої теми.

            3.Пропозиція глядачам поставити запитання до цих студентів (ті, які запитують і відповідають, повинні робити це в стислій, лаконічній формі).

Дискусія

Колективне обговорення спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками.

Правила ведення дискусії:

           1.Сперечатися по суті.

           2.Не допускати образливих реплік, не давати виступам оцінку. Не нав’язувати свою думку. Поважати погляди опонентів. Перш ніж критикувати, намагатися зрозуміти точку зору опонента.

           3.Чітко формулювати свої думки, стримувати емоції.

           4.Намагатися встановити істину, а не демонструвати красномовство.

           5.Уміти усвідомити свою неправоту та дійти спільної думки.

Метод „американської мозаїки"

Реалізується за схемою: новий матеріал поділяється на 4-6 частин, які пропонується для вивчення членам груп. Кожен студент з малої групи досконало опрацьовує одне питання з переліку. Потім члени різних команд, які вивчали одне й те саме питання, збираються для 5-10 хвилинного обговорення його. Після цього вони повертаються до своїх команд і пояснюють зміст своєї частини навчального матеріалу іншим членам групи. Рівень засвоєння навчального матеріалу визначається за результатами індивідуальної самостійної роботи, яку виконує кожний студент за всією темою.