​

Лекція - це логічне, послідовне викладення матеріалу, яке характеризується судженням, висновками, підсумком.

Лекція - основна форма проведення навчальних занять у вищих навчальних закладах і призначена для засвоєння теоретичного матеріалу.

Як правило, лекція є елементом системи занять, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. Тематика курсу лекцій визначається робочою програмою. Можливе читання окремих лекцій з проблем, які стосуються даної навчальної дисципліни, але не охоплені навчальною програмою.

Лекції проводяться лекторами, професорами і доцентами, викладачами вищого навчального закладу, а також провідними науковцями або спеціалістами, запрошеними для читання лекцій.

Лектор, якому доручено читати курс лекцій, зобов’язаний перед початком відповідного семестру подати на предметну або циклову комісію складений ним конспект лекцій, контрольні завдання для проведення підсумкового контролю, передбаченого навчальним планом і програмою для даної навчальної дисципліни.

Лектор зобов'язаний дотримуватися навчальної програми щодо тем лекційних занять, але не обмежуватися в питаннях трактування навчального матеріалу, формах і засобах доведення його до студентів.

Види лекційних занять

Лекція-бесіда (діалог з аудиторією)

1. Передбачає безпосередній контакт викладача з аудиторією.

2. Дозволяє визначити зміст теми викладу навчального матеріалу з урахуванням особливостей аудиторії.

3. Дозволяє використати колективне коло знань, запитання до аудиторії можуть ставитися на початку лекції і по ходу її.

4. Запитання не повинні бути для контролю знань, а для вияснення рівня орієнтованості і пізнання студентів з певної проблеми, ступінь їх готовності до сприйняття послідуючого матеріалу:

   • запитання адресуються до всієї аудиторії;

   • повинні формулюватись так, щоб відповіді були конкретними, студенти відповідають з місця;

   • запитання можуть бути елементарними і проблемними;

   • лектор зобов’язаний піклуватися про те, щоб запитання не залишалися без відповіді.

Лекція-дискусія

1. Викладач не тільки використовує відповіді студентів на запитання, але й організовує вільний обмін думками в інтервалах між логічними розділами.

2. Дозволяє викладачеві керувати колективною думкою студентів; використовувати її з метою переконання, виправлення помилок, негативних явищ.

3. Ефективність буде лише при вірному підборі запитань для дискусії і вмілому цілеспрямованому керівництві нею.

4. Вибір запитань визначається викладачем залежно від складу студентів, матеріалу і конкретних даних завдань, які лектор ставить перед собою.

Лекція із застосуванням техніки зворотного зв 'язку

1. Викладач з допомогою ТЗН має можливість одержати відповідь про реакцію всієї групи на поставлене запитання.

2. Запитання задаються на початку і в кінці викладу кожного логічного розділу лекції.

По-перше, для того, щоб дізнатися на скільки студенти знають про дану проблему, по-друге, щоб вияснити рівень засвоєння матеріалу. Незадовільні результати підкажуть як змінити методи ведення лекції.

При автоматизованому кабінеті можна здійснювати навчання без викладача. У цьому випадку текст лекції передається за допомогою магнітофонного запису і супроводжується діа- і кодопозитивами. У кінці кожного розділу даються запитання і на екрані висвічується вірний результат. Студент повинен натиснути одну із двох клавіш (вірно, не вірно).

Найпростіший зворотний зв'язок можна здійснити методом усного опитування, застосуванням найпростіших тестів, безмашинного, машинного програмованого контролю тощо.

 “Прес-конференція ”

1. Проводиться із запрошенням спеціалістів, організовується по комплексних проблемах.

2. Проводиться не одним викладачем, а науковцями з даної проблеми.

3. Проводиться тоді, коли запитання студентів виходять за рамки тематики навчального курсу.

4. Студенти можуть підготувати питання в письмовій формі.

5. Можна проводити з використанням відеотехніки.

Проблемна лекція

1. Наявність проблемних питань.

2. Наявність проблемних ситуацій, проблем.

3. Наявність гіпотез, розв'язування й аналіз проблеми.

4. Творче вивчення основних питань теми.

Основні вимоги до лекції:

• високий науковий фаховий рівень лекційних занять;

• високий організаційно-методичний рівень лекційних занять;

• лекція повинна читатись суто за програмою, із дотриманням тем лекційних занять;

• лекція повинна містити новини галузі;

• надається право читати лекцію найдосвідченішим викладачам;

• дотримання вимог міждисциплінарних зв'язків.

Семінарське заняття - форма навчального заняття, при якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань.

Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних кабінетах з однією академічною групою.

Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію тощо. Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття вносяться в навчальний журнал.

Отримані студентом оцінки за окремі семінарські заняття враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Типи семінарських занять

1. Семінар з використанням евристичної бесіди:

   • постановка та вирішення пізнавальних завдань;

   • використання запитань і організація відповіді студентів.

2. Семінар-диспут:

• студенти в ситуаціях полеміці вчаться аргументовано захищати свої ідеали, думки, переконання, ідеї;

• наявність питань, що розглядаються;

• вибір методів роботи студентів.

1. Семінар з виступами студентів:

• видача індивідуальних завдань студентам;

• виконання студентами рефератів, доповідей, повідомлень;

• наявність обговорюваних питань чи проблем;

• форми роботи для вирішення питань, проблем.

1. Комбіноване семінарське заняття:

• постановка навчальних завдань;

• наявність цих завдань;

• доповіді, реферати, повідомлення, які переходять у розгорнуту бесіду або дискусію.

1. Семінар-практикум:

• наявність розглядуваних питань;

• складання, відповідно до плану, завдань творчого,

пошукового та дослідного характеру;

• обговорення та вирішення поставлених завдань.

Практичне заняття - форма навчального процесу, при якій викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання відповідно до сформованих завдань.

Перелік тем практичної роботи визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

Проведення практичного заняття грунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідних теоретичних положень, наборі завдань різної складності для розв'язання Їх студентами на занятті. Вказані методичні засоби готуються викладачем, якому доручено проведення практичних занять, за погодженням з лектором даної навчальної дисципліни.

Практичне заняття включає:

• проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів;

• постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів,

• розв'язування контрольних завдань.

• їх перевірку, оцінювання.

Оцінки, отримані студентом за окремі практичні заняття, зараховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Типи практичних занять

Практичне заняття проводиться з метою формування в студентів умінь і навичок роботи з технікою, обладнанням, для більш глибокого їх вивчення, виконання окремих прийомів тощо.

За цілями і структурою практичні заняття є зв'язуючою ланкою, яка пов'язує теоретичне навчання і навчальну практику з дисципліни.

До кожного практичного заняття повинна бути складена інструктивна карта для студентів, що є обов'язковим документом і забезпечує послідовність дій студентів на досягнення мети практичного заняття та конкретизує підготовку їх до заняття.

Основними методами практичного заняття є: самостійна робота. інструктаж, вправи, дослідження, стимулювання.

Призначення практичного заняття:

• вдосконалення теоретичного матеріалу та його застосування;

• застосування вмінь і навичок при роботі з механізмами, обладнанням, інструментами, розв'язанні вправ.

Лабораторне заняття - форма навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача особисто доводить натуральні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній галузі, тобто це вид навчальних занять, під час яких виконуються спостереження за процесом, що відбувається, вимірювання показників та обробка одержаних результатів. Якщо вказані риси в занятті відсутні, то воно є практичним заняттям або колоквіумом, семінаром тощо.

Перелік лабораторних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Замінювати лабораторне заняття іншими видами навчальних занять не дозволяється.

Лабораторне заняття включає:

• проведення поточного контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи;

• виконання завдань теми заняття;

• оформлення й індивідуальний звіт з виконаної роботи;

• його захист перед викладачем.

Виконання лабораторної роботи оцінюється викладачем. Підсумкова оцінка виставляється в журналі обліку виконання лабораторних робіт. Підсумкові оцінки, отримані студентом за виконання лабораторних робіт враховуються при виставленні семестрової підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Типи лабораторних занять та методи їх проведення

Лабораторне заняття - різновид практичного заняття (пов'язане із спостереженням і аналізом вивчаючих явищ шляхом постановки досліду). Розрізняють:

 традиційні лабораторні заняття; ґ дослідні лабораторні заняття.

Звичайне лабораторне заняття має такі особливості:

• мета роботи наперед точно визначена;

• обладнання, прилади, інструменти наперед підібрані і в підготовленому вигляді запропоновані студентам;

• методика та послідовність операції наперед точно відпрацьовані і зведені в інструкційну картку, підготовлені і форми звітної документації;

• характером роботи є операції, що підтверджують закони, які студенти раніше вивчали;

• результат, який повинен бути одержаний у роботі, відомий студентам.

Дослідна (експериментальна) лабораторна робота, яка має такі особливості:

• визначена тема і мета роботи;

• студенти самостійно під керівництвом викладача розробляють відповідні вимоги до виконання роботи;

• прилади та інструменти, що зберігаються в лабораторії, видаються студентові на вимогу;

• методику й послідовність роботи, форми фіксації її результатів розробляє сам студент під керівництвом викладача на основі досвіду, одержаного при виконанні проведених раніше робіт;

• характер роботи - дослідження явищ з метою надходження невідомих студентові залежним їси,

• результат роботи студентові наперед невідомий.

У ході лабораторних і практичних робіт студенти виконують різні практичні дії.

Основою успішного виконання цих дій є вміле керівництво роботою з боку викладача, яке здійснюється завдяки інструктуванню студентів протягом всього заняття.

Інструктаж - це діяльність викладача, спрямована на організацію, коригування та вдосконалення навчально-практичної роботи, необхідна для засвоєння знань, умінь і навичок, передбачених програмою.

Розрізняють три види інструктажів: ґ вступний; ґ поточний; ґ заключний.

Вступний інструктаж має на меті перевірити засвоєння теоретичного матеріалу з даного питання, мобілізувати опорні знання для успішного заняття; підготувати студентів до самостійної роботи; повідомити їм тему, мету і послідовність виконання завдання; ознайомити з інструкційно-технологічною картою; дати вказівки, як і коли користуватися обладнанням, приладами, посібниками.

При проведенні вступного інструктажу викладач знайомить студентів з правилами техніки безпеки, пояснює, як вести записи, розрахунки, креслити графіки тощо. Тут же необхідно пояснити, як вести підготовку матеріалів та оформити звіт про виконану роботу. У цій частині заняття викладач перевіряє зошити для лабораторних і практичних занять.

Поточний інструктаж ведеться в ході роботи. Він здійснюється під час виконання завдань студентами.

Такий інструктаж може бути індивідуальним або груповим. При такому інструктуванні викладачеві не слід займатися однією ланкою чи студентом і не бачити всієї групи. Не можна перетворювати допомогу в підказування. Якщо в студентів виникли труднощі, то викладачеві потрібно шляхом невідомих питань домогтися того, щоб вони вияснили причини такого становища і намітили шляхи виходу з нього.

Заключний інструктаж проводиться після виконання завдання всіма студентами. При цьому викладач аналізує роботу всієї групи, ланок і окремих студентів. Звертає увагу на успіхи чи окремі невдачі, на відхилення в роботі від інструкційно- технологічної карти тощо.

Індивідуальне навчальне заняття проводиться з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей студентів.

Індивідуальні навчальні заняття організовуються за окремим графіком з урахуванням індивідуального навчального плану студента і можуть охоплювати частину або повний обсяг занять однієї чи декількох навчальних дисциплін, а в окремих випадках повний обсяг навчальних занять для одержання освітнього кваліфікаційного рівня.

Види індивідуальних занять, їх обсяг, форми і методи проведення, форми та методи поточного контролю, підсумкового контролю (крім державної атестації) визначаються індивідуальним планом студента.

Індивідуальний навчальний план студента складається на

підставі робочого навчального плану і включає всі нормативні навчальні дисципліни та частину вибіркових навчальних дисциплін, вибраних студентом на високому науково-методичному рівні, враховуючи передовий виробничий досвід.

Індивідуальний навчальний план складається на кожний навчальний рік і затверджується в порядку, встановленому вищим навчальним закладом.

Вибіркові навчальні дисципліни введені вищим навчальним закладом в ОПП підготовки і включені до індивідуального плану студента, є обов'язковими для вивчення.

За виконання індивідуального навчального плану відповідає студент. За відповідність фахової підготовки студента відповідає керівник навчального структурного підрозділу.

Призначення індивідуального заняття:

• проводиться з окремими студентами;

• підвищення рівня підготовки студентів;

• розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Вимоги до індивідуального заняття

• наявність індивідуального плану студента;

• узгодження індивідуального плану з навчальним планом;

• термін для роботи за індивідуальним планом;

• кількість дисциплін, обсяг;

• форми і методи поточного та підсумкового контролю.

Консультація - форма навчального заняття, при якій студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультація може бути індивідуальною або груповою, залежно від того чи викладач консультує студентів з питань, пов'язаних Із виконанням індивідуальних завдань чи з теоретичних питань навчальної дисципліни.

Обсяг часу відведений викладачу для проведення консультацій з конкретної дисципліни, визначається навчальним планом.

Види консультацій

• Групові - передбачають роботу в дидактичній системі "група", "малі групи .

• Індивідуальні - передбачають роботу з окремими студентами.

Методи

Лекція, розв'язування вправ, виконання графічних робіт, робота з підручником.

Призначення консультаційних занять

• поглибити знання студентів з вивчаючої дисципліни;

• дати відповіді студентам на незрозумілі питання;

• дати відповіді на застосування теоретичних положень до розв'язання практичних вправ.